Вірші на 8 березня для дітей

Весна — особлива пора року. Крім того, що навколо все оживає від зимової сплячки, зеленіє і цвіте, на цей період припадає одне з найпрекрасніших свят. Дитячі вірші на 8 березня допоможуть зробити його ще душевнішим, сповненим любові і тепла, а також подарують близьким чудові эмоції.

Знов прийшло жіноче свято —

Маму хочу привітати.

І дівчаток тих, що знаю,

Теж зі святом привітаю.

В тім, що хлопчик-син не зможе,

Звісно ж, тато допоможе.

Тож для мами рано-вранці

Закружляють кицьки в танці.

Ще картинки намалюєм

І матусі подаруєм.

Хай радіє мама святу,

Я ж знайду забаву брату.

Кожен з нас — супергерой:

Тато — Бетмен, я — ковбой.

Розсмішити маму зможе

Й те, що з цирком справжнім схоже.

З Восьмим березня, матусю!

Знай: тобою я горжуся

Щохвилини (ні, щомиті!),

Ти — найкраща мама в світі.

(Н. Матюх)

Мамине свято

Я зустрічаю.

Я для матусі

Віршик вивчаю.

Я подарунок

Матусі роблю.

Я свою маму

Дуже люблю!

(І. Кульська)

Мамо, настала весна,

Квітне верба запашна,

Річка в долині синіє.

Мамо, настала весна,

Пташечка в полі співає,

Пісня її чарівна

Сонечко вранці стрічає.

Мамо, настала весна,

Квітів нарвали ми з татом

Там, де поляна ясна,—

В тебе ж веснянеє свято!

(В. Грінчак)

Мамо найдорожча,

Мамочко єдина,

Щирі побажання —

Від доні, від сина!

Квіточок пахучих

Принесли багато

В цей весняний ранок,

У велике свято!

(О. Гаєцька)

В мене клопоту багато —

Я готуюся до свята.

Хочу встати на світанні,

Щоб зробить дарунок мамі.

Промінь зазирнув в віконце:

«Зачекай, будь ласка, сонце!

Треба ж ще букет зібрати,

Квіточок в садку нарвати.

Хай спочине люба ненька».

Я зібралася хутенько

Та босоніж вийшла з хати,

Чебрецю зібрала й м'яти.

побігла край доріжки

(Росять роси босі ніжки).

Маків вирвала барвистих,

Наче сонце, променистих.

Ось уже і сонце встало.

Я матусю привітала.

Каже мама: «От так квіти,

Це, мабуть, найкращі в світі!»

(Т. Корольова)

В мене клопоту багато —

Я готуюся до свята.

Хочу встати на світанні,

Щоб зробить дарунок мамі.

Промінь зазирнув в віконце:

«Зачекай, будь ласка, сонце!

Квіточок в садку нарвати.

Хай спочине люба ненька».

Я зібралася хутенько

Та босоніж вийшла з хати,

Чебрецю зібрала й м'яти.

Я побігла край доріжки

(Росять роси босі ніжки).

Маків вирвала барвистих,

Наче сонце, променистих.

Ось уже і сонце встало.

Я матусю привітала.

Каже мама: «От так квіти,

Це, мабуть, найкращі в світі!»

(Т. Корольова)

Коли б з’явився в мене

Чарівний килимок,

На тому килимкові

Злетів би до зірок,

Щоб зірку найяснішу

За хмарами дістати

І дорогій матусі

Її подарувати.

(О. Плавенчук)

З Восьмим березня, мамо, із святом!

З любим святом весни і пісень!

Ми для тебе сьогодні із татом

Подарунок шукаєм весь день.

І ніяк ми не знайдем нічого

І не можемо вибрать — який?

Ти ж бо гідна дарунка такого,

Що лиш в казці бува золотій!

Ми купили вже квітів багато

І шкатулку з намистом рясним...

Та усе нам здається із татом —

Не таким, не таким, не таким.

Мама й каже: — Я знаю, я знаю,

Що було вам не легко... А втім,

Я від вас подарунок вже маю,

І цілком задоволена ним.

Ні, його не купити за гроші,

Не підлеглий він жодній ціні...

Що такі ви у мене хороші —

Це найкращий дарунок мені!

Снилось мені ясне сонце,

Що в хаті світило,—

А то лиш так моя мама

Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,

Що пестив колосся,—

А то мені моя мама

Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,

Як мед солоденька,—

А то мене цілувала

Мама дорогенька.

Снилось мені, що на крилах

Я вгору несуся,—

А то мене із постелі

Піднесла матуся.

(М. Підгарянка)

Я зірву підсніжник, мамі принесу:

«Подивися, рідна, на таку красу!»

Я б тобі, рідненька, якби тільки міг,

Всі весняні квіти постелив до ніг!

Матусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу.

Ти знаєшь, матусю,

Як дуже тебе я люблю!

(К. Перелісна)

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати,

Матінка,

Матуся,

Мама,

Мамонька,

Мамуся!

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

(В. Гринько)

Вмиває кішка кошенят,

Вмиває кізка козенят.

Мене водою з милом

Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає

Щодня з-за небокраю…

І в нього, мабуть, мама є,

Бо хто ж його вмиває?

(А. Костецький)

Якось я спитала у Весни:

— Ти чому приходиш, поясни?

І весна сказала прямо:

— Поспішаю я на свято Мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають діти розумнішать.

В Африці далекій пам ятаю,

Говорив мені Премудрий Слон,

Що якби на світі мам не стало,

То й весни на світі не було!

Ще сказав: «Ви помічали, може —

Кожна мама із весною схожа».

І відкрив мені він таємницю,

Що весна із Мамою сестриці…

(І. Жиленко)

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі та хащі..

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!

(А. Костецький)

Мамо, настала весна,

Квітне верба запашна,

Річка в долині синіє.

Мамо, настала весна,

Пташечка в полі співає,

Пісня її чарівна

Сонечко вранці стрічає.

Мамо, настала весна,

Квітів нарвали ми з татом

Там, де поляна ясна,—

В тебе ж веснянеє свято!

(В. Грінчак)

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

Найперші легенькі сніжинки,

І сяюче диво — ялинка.

Від мами — і літери, й слово,

І зроблена разом обнова….

Якщо говорити між нами,

То все починаєтся з мами.

Для всього, що зелене,

Є олівець у мене,

Для неба, річки, ставу

Я синього дістану,

Для жовтого гусяти

Оцей ось можна взяти.

Але ж який дістати,

Щоб маму змалювати?

Складу я краще вірша

Про маму найдобрішу

І намалюю квіти

Найкращій мамі в світі.

Нарешті всі заснули,

Не підглянуть мій секрет,

Тому що для бабусі

Намалюю я букет.

Троянди, айстри, маргаритки

Яскраво спалахнуть на листівці.

Напишу я бабусі,

Як її люблю,

Що її оладки

Я завжди хвалю.

Добре, що всі заснули,

За вікном вже світанок.

Я люблю тебе, бабуня,

І дарую тобі букет!